Виховна робота

1. Тема: З Європою в серці. Італія 

Мета:розширити знання учнів про країни Європи, їх географічне положення , культуру, традиції та народ і його звичаї; розвивати вміння працювати з довідковим матеріалом та різноманітною інформацією, вибирати головне та саме найцікавіше; виховувати повагу, любов до різних народів та їх культури і звичаїв.

Обладнання : проектор , мультимедійна дошка, плакати, презентація .

Диктор в аеропорту: « Увага! Всім пасажирам, що вилітають рейсом «Кіровоград-Італія»просимо пройти на посадку»

Звук відлітаючого літака.

І ст.. вітаємо вас, шановні пасажири, на борту нашого авіалайнеру «Мандрівник»

ІІ ст..Займаємо свої місця, сідаємо зручніше, слухаємо уважніше. Ми запрошуємо вас до захоплюючої подорожі країнами Європи.

ІІІ ст.. Європа – наш спільний дім,

Європа- колиска усіх країн

            Шляхом єдиним прямуєм до мети

            Європа – це дім де живем я і ти.

ІVст.  Усі ми різні-бо ми –народ,

           Усі ми рівні- шукай, знаходь.

           Хай буде мир на всій землі

           Країни різні – а ми одні.

І ст.. Ми – європейці і ми повинні знати традиції, культуру та звичаї країн нашого спільного дому, що носить назву Європа.

          ( звук італійської гитари)

ІІ ст.. отже , сьогодні ми з вами прямуємо до країни з видатною культурою, мелодійною мовою, надзвичайно смачною кухнею – до країни що зветься Італія.

ІІІ ст.. Італія, не просто Італія

           Це країна тепла і сонця.

          Там усіх нас чекає Венеція

           І радо стрічає Флоренція.

ІVст. Друзі , ми знижаємось. Пристебніть ремені. Вас зустрічає Італія!

(виходять хлопчик і дівчинка в італійських костюмах)

Хлопець. Буонжорносньори і сеньйорити.

ІІ ст.. Так вітаються італійці, бажаючи всім доброго дня.

Дівчина. Вітаємо вас на нашій найчудовішій землі.

І ст.. Зустрічаючи гостей, доброзичливі італійці пропонують запашну каву і незрівняно смачні італійські солодощі, зокрема , тірамісу і різноманітний шоколад.

Дівчина. І звичайно всіх гостей запрошують до запального італійського танцю, що має назву тарантела. Цей танок обов’язково танцюють в народних костюмах.

  (розповідь про народний костюм Італії)

Хлопець. Отже, запальна італійська тарантела для вас , шановні гості

         (тенець «Тарантела»)

ІVст. Кожен італієць, що є справжнім громадянином своєї країни знає державні символи та історико-геграфічну інформацію про неї. Тому своїм обов’язком вважають розповідати це гостям своєї держави.

              (презентація про італію з коментарями учнів, додаток)

І ст.. А ось для вас ще декілька цікавих фактів про італію, які відрізняють її від інших країн.

         ( дівчата з фактами про італію, додаток)

ІІ ст.. італійці своїм гостям можуть безперервно розповідати про свою країну. А відпускаючи гостей, всім бажають щастя, про що співається у всім відомій пісні «Фелічіта», що в перекладі з італійської означає – щастя.

               ( пісня «Фелічіта»)

Іст. Наша подорож підійшла до кінця, потрібно повертатися на Батьківщину.

ІІст. Ми залишаємо цю країну із масою прекрасних відчутів, які переповнюють кожного з нас. Італія – це казка, яка ніколи не закінчується,       Італія – це мрія , яку кожен повинен здійснити.

ІІІст. Прстебніть ремені. Ми відлітаємо!

(звук відлітаючого літака)

Феличита - это краски рассвета,

Веянье ветра. Феличита -

Это радость свидания, грусть расставания.

Феличита - это детские руки,

Музыки звуки..ФеличитаФеличита

Феличита - это мир вовселенной

И перемены. Феличита -

Этоласковыйветер, поздниевстречи.

Феличита - этоосень и лето

В памятигде-то. ФеличитаФеличита

Феличита-это жизнимгновенья

Какнавожденье, Феличита-

Это к солнцустремленье в такт настроенью

Феличита–этопеснирожденье в час вдохновенья

ФеличитаФеличита

Припев:

Музыка счастья звучит,

И песне не будет, не будет конца.

Только любовь и мечта, и Феличита.

Солнечный луч сквозь туман

Теплом озаряет тебя и меня.

Только любовь и мечта, и Феличита.

Феличита, ун сэра сорпрэса,

Ла лючеаччесалэрадьёкэва,

биглэтто, дапьюрепьена де чёри, ла феличита,

Телефоната, нон аспэтата, ла феличита, феличита.

Феличита, спьяджадинотэ,

Лонда кебатэ, ла феличита,

унмансульчёре, пьенадоморэ, ла феличита,

Аспэтталаврора, пэр фар  анкора,

Ла феличита, феличита

Припев:

Сэнтинэльярисэджя,

Л нострэконсонэ да морэкева,

Комунпэнсьерокесадифеличита,

Сэнтинэльярисэджя,

Унраджёдисоле пью калдокева,

Комунсорисокесадифеличита.

Додаток .

Площа                          301 230 квадратних кілометрів

Столиця                      Рим

Населення                   58 103 033

Державнийустрійпарламентськареспубліка,   унітарна держава

Економічно – географічне положення: Держава на півдні Європи.

 Сусіди: Швейцарія, Австрія, Словенія, Франція.

Склад території          20 областей

Італії так само належать острови Ельба, Сицилія і Сардинія

Грошоваодиницяєвро

Герб Італійськоїреспублікискладається з 3-х елементів:

- зірки

- зубчастого колеса

- вітоколиви та дуба.

Гілка дуба говорить про силу і гідністьіталійського народу

Гілкаоливисимволізуємиролюбністьнації, прагнення до внутрішньоїзгоди в країніі братерства за її межами

Зірка - В нашідніїїприсутністьвказує на приналежність до збройних сил Італії.

Сталевезубчасте колесо - символ праці і воновідбиває першу статтюКонституційного закону, в якій сказано : "Італія - демократична республіка, заснована на праці".

Державний прапор Італіїприйнятий у 1946 році.Він трьохкольоровий.  За офіційноюверсією, кольоринаціонального прапора трактуютьсянаступним чином: зеленийколірозначаєвіру, білий – надію, червоний – любов. Зелено-біло-червоний прапор в Італіїз’явився в 1796 р. Кольорибулизатверджені Наполеоном.

 Найбільші Міста

Рим  «Вічне місто», столиця Італії, а також саме велике місто країни. Легенди відають, що Рим був заснований братами Ромулом і Ремом ще в 753 р. до н.е.

Венеція Завдяки численним каналам, мостам, чудовим будівлям Венеція - одне з наймальовничіших міст світу, місто яке щорічно повільно опускається під воду на 2.5мм.

Неаполь    Місто розташоване в безпосередній близькості від Везувію – найбільшого діючого вулкану Європи.

Верона  Місто Ромео і Джульєтти, місто закоханих

Піза  Місто падаючої вежі.

Видатні люди  Італії

Леонардо да Вінчі (1452— 1519).

великий італійський художник, скульптор, живописець, архітектор, вченый, винахідник.

Галілео Галілей   - відомий астроном, математик, фізик та філософ

АнтоніоВівальді  – один з найвітуозніших скрипалів свого часу.

Антоніо Сальєрі Серед його учнів були: Бетховен, Шуберт, Лист, Черні, .

Джузеппе ФортуниноФранческо Верді – відомий італійський композитор.

Нікколо Паганіні - скрипаль, гітарист, музыкант.

АнтоніоСтрадіварі  – відомий майстер скрипок, віолончелей, гітар.

Італійці – самобутній і оригінальний народ. Вибухові й запальні, готові залучити до себе увагу співрозмовника будь-яким способом, з одного боку, і спокійні, міцні сім’янини з іншого.

Чоловіки цієї південної країни люб’язні з кожною жінкою, але неодмінно головним і святим у житті кожного з них є родина. Не дивно, що більшість постійно носить із собою фото дітей і дружини. Маленьких дітей тут традиційно виховують бабусі й дідусі. У дошкільні установи звертаються тільки в крайньому випадку.

Правилом гарного тону в Італії вважається здороватися, коли ви входите в магазин, і прощатися, коли виходите.

Ще однією особливістю італійського життя є чайові, які прийнято давати за будь-яку дрібну послугу.

 При знайомстві італійці звичайно  називають своє ім’я й професію/спеціальність.

 Однією зі знаменитих на увесь світ традицій є італійська традиція зустрічі Нового року. У ніч із 31 грудня на 1 січня з вікон кожної квартири летить старий посуд, зламані предмети меблів і інші марні предмети.

Дуже важливим для італійців є те, кого вони зустрінуть першими в новому році. Чудово, якщо це буде милий дідок. А от зустріч із ченцем/священиком або маленькою дитиною не обіцяє в наступаючому році нічого гарного.

- Протягом року звичайний італієць з’їдає більш ніж 25 кг різновидів макаронів.

- У Венеції введений «податок на тінь», а саме на площу тіні, яку відкидають парасольки, навіси та рекламні щити кафе і ресторанів. Венеціанці надто переймаються нестачею сонця, і як наслідок, вітаміну D.

- Лимони під Неаполем виростають завбільшки з добрячий гарбуз.

- У Римі можна пити воду як з крану, так і з фонтанів, адже до міста вона потрапляє з гірських джерел по акведукам ще з імперських часів.

- Італійці стверджують, що назву макаронам дав один з кардиналів, який, побачивши їх вперше на своєму столі, закричав : «О, макароні!», що в перекладі означає «О, як мило!»

- Італія - це країна, в якій рівень податків – один з найвищих у світі, але населення якої славиться тим, що податків не сплачує.

- Ніде в Італії Вам не вдасться знайти ні сметани, ні рецепту її приготування.

- Спагеті в Італії виробляють навіть для собак.

- Якщо у нас нещасливим числом вважається 13, то в Італії це – 17

- Італійські чоловіки дуже експресивні : вони готові одружитися на Вас вже через п’ять хвилин знайомства.

- Прогноз погоди по телебаченню озвучують офіцери італійських ВПС в парадній формі.

- Як не парадоксально, але Ватикан є одним з найбільших у світі центрів злочинності.

- На один моторолер, у випадку перемоги національної збірної у чемпіонаті світу по футболу, може поміститись близько восьми пасажирів

 

                                 Цікаві факти про Італію

Італія — одна з найбільш популярних країн, куди туристи їдуть відпочивати. Цією країною захоплюються, і зовсім не даремно. Декілька цікавих фактів про Італію допоможуть краще її пізнати і зрозуміти. Хоча в Італії і не вирощують каву, проте еспрессо придумали саме італійці. У 1901 міланським інженером Луїджі Беццера була запатентована перша машина еспрессо. Ця машина була створена з метою істотно скоротити кавові перерви у робітників. Еспрессо в перекладі означає «терміново, скоро».

 Італійці — дуже пристрасні шанувальники музики і просто обожнюють співати скрізь і всюди, навіть у ванній. Цікавий факт: саме в Італії 20 років тому почали випускати особливі музичні збірки з прогумованими сторінками, призначені для тих, хто любить співати у ванній. А ще італійці сильно прив’язані до власної родини. Всі ближні і дальні родичі користуються настільки сильним повагою, що всіма силами допомагають один одному у кар’єрному рості. Якщо один з членів сім’ї займає який-небудь важливий пост, то намагається всіма силами влаштувати в цю організацію всіх своїх родичів. Багато приватних фірм Італії складаються виключно з членів сімей, особливо це виражається в сфері малого бізнесу: перукарні, пральні, магазини. Практично всі як у всім відомій мафії. В Італії багато законів, але на ділі італійці мало звертають на них уваги. Наприклад, ремені безпеки є обов’язковими для всіх, проте ніхто ніколи не пристібає їх. У цьому ми дуже схожі з італійцями.

Цікаві факти про Італію

 Практично в кожній країні є досить дивні закони. В Італії, наприклад, незвичайним є заборона малювати крейдою на асфальті, так як це прирівнюється до жебрацтва і навіть кримінально карається. Виходячи з цієї логіки, в дитинстві всі ми були жебраками … Італійці, не часто говорять "вибачте". Вони вважають, що якщо не відчуваєш за собою якийсь провини, то вибачатися нема чого, а покаяння найкраще залишити для сповіді. Дивно, але, ніде в світі немає так багато шанованих святих покровителів. До прикладу, у італійців є навіть покровитель сторожів на кладовищі! Їм вважається тато Калікст I. А покровителем всій Італії є ДжованніБернардоні. Як не дивно, в Італії число 17 вважається дуже нещасливим. А роги є охоронним оберегом від пристріту.

 А ще, італійці, навіть жінки і діти, не можуть прожити без футболу. Матчі з нетерпінням очікуються за раніше. Всі канали цілими днями показують обговорення минулих, а також прогнози майбутніх матчів. Жителі Італії дуже забобонні. Тут офіційно зареєстровано більше 150 тисяч різних магів, до послуг яких вдаються більше 16 мільйонів чоловік.

Цікаві факти про Італію

Усім відомо, що Італія дуже цікава країна з безліччю історичних пам’яток. Однак існують цікаві факти про Італію, які мало кому відомі. Навряд чи ви знали, що усім відоме фортепіано було придумане саме в Італії відомим майстром музичних інструментів Бартоломео Христофорі. Щорічно середньостатистичний італієць випиває 26 літрів вина – це безперечно цікавий факт, який підтверджує твердження, що вино надзвичайно популярне в Італії. Окрім культу вина в Італії існує культ їжі. Італійці люблять і вміють готувати, за результатами проведених досліджень найпопулярніша кухня в світі − італійська. При цьому найкращі ресторани в Італії − це невеликі заклади без вивісок, куди можна потрапити тільки за запрошенням або протекції, часто дуже скромно обставлені, але цьому абсолютно не надається значення.

Цікаві факти про Італію

Візитною карткою італійської кухні вважається знаменита «паста», однак вона є традиційною стравою лише на півдні країни. На півночі віддають перевагу рису і кукурудзі. Усередині Італії розташовані ще дві незалежні держави: Сан-Марино та Ватикан, причому перша з них є найстарішою державою у світі, а друга знаходиться в центрі Риму – столиці Італії. І якщо карликові держави існують і в багатьох інших країнах, то окрема держава на території власної столиці − це унікальний випадок. А ось ще два цікаві факти про Італію: близько 75% території цієї країни займає гірська місцевість і саме на території Італії розташовані усі три діючі вулкани у Європі – Етна, Стромболі та Везувій

1. В Італії справжній культ їжі. Про їжу можуть розмовляти годинами – по телефону, на вулиці і, природно, за столом. Всеїдним студенту виносити це дуже складно. Питання «що ти їв сьогодні?» зустрічається так само часто, як і питання «як справи?», Причому зазвичай відповіді на ці питання збігаються. Погано поїв – трагедія, добре поїв – буде що обговорити з будь-яким, навіть малознайомим чоловіком при зустрічі.

2. Італійська кухня подобається, напевно, всім туристам. Але і від неї іноді хочеться відпочити. Навряд чи ви знайдете сходу ресторани з кухнею інших народів. Кажуть, на півночі країни їх більше, але в Римі від сили три дорогих порожніх японських ресторанів. Втім, МакДональдси і китайські ресторани ніхто не відміняв:)

3. І це не єдина проблема для тих, хто хоче «просто поїсти». В італійських ресторанах обід триває рівно годину – з 12-30 до 13-30, вечеря після 19-30. Не дай вам Бог зголодніти після двох. Перекусити бутербродом в барі або шукати МакДональдс – все, що вам залишиться робити. Всі інші ресторани (крім, можливо, самих мерзенних «туристичних») будуть наглухо закриті.

4. Існують певні правила вживання продуктів, туристи частенько їх порушують, за що італійці можуть і висміяти, і не на жарт розсердитися:

- Капучино пити покладається тільки вранці. Замовити чашечку за вечерею значить до сліз розсмішити бармена і відвідувачів.

 - Салат їдять після гарячого, а не в якості закуски.

 - Ні в якому разі не можна поєднувати рибу з сиром (а також сипати пармезан на пасту з морепродуктами). Що характерно – а ось диню з шинкою – це будь ласка, це скільки завгодно!

 - Найстрашніше, що ви можете зробити по відношенню до італійської кухні – заправити піцу або пасту кетчупом. Якщо це побачить італієць, ви будете навіки прокляті і відлучені від італійської культури. І ще, НІКОЛИ не розповідайте італійцям, що використовуєте макарони як гарнір!

5. До туристів ставлення пасивно-зневажливе. Людині з неіталійською зовнішністю і з іноземним акцентом дістаються зневажливі погляди, недобрі підозри і сама неякісна шинка в крамниці. Або, наприклад, якщо замовити каву по-англійськи, вона може коштувати вам в два рази дорожче звичайної.

6. Взагалі, перше питання, яке задають один одному незнайомі люди тут: «Звідки ти?» Причому, це не стільки спосіб зав’язати розмову, скільки необхідна умова для спілкування – навісити ярлик на співрозмовника. Стереотипів маса на всі національності – «росіянин», «американці», «француз» – і це, звичайно, не чисто італійське явище;)

7. Проблема в тому, що італійців неможливо переконати. «Українських дівчат тільки цікавлять гроші» і «в Україні дикий холод» – для них це самоочевидно, і ніякі розповіді про те, що не всі виходять заміж за іноземців заради матеріальних благ, а температура влітку у нас може доходити до 40 градусів, їм не цікаві.

8. До України їхати багато категорично відмовляються, див. попередній пункт про холод. Чомусь такі слова як «середні широти», «теплий одяг», «Чорне море» на них не діють:)

9. Тим не менш, все це не заважає дружелюбно з вами спілкуватися.

10. Найсмішніше, що ярлики італійці навішують не тільки на мешканців інших країн, а й на мешканців інших міст Італії. Але про це потрібно розповісти детальніше.

11. Італії, як ми її собі уявляємо зазвичай – єдиного чобота з центром у Вічному місті – просто не існує. Найпростіше розподіл – відсталий провінційний Південь і промислова Північ (сіверяни постійно вимагають незалежності від Південної Італії).

12. Але такий розподіл досить умовний. Адже після об’єднання Італії в єдину країну в середині XIX століття, всі ці дрібні князівства, графства, протекторати та міні-республіки, від яких на сьогоднішній день залишилися хіба що Ватикан і Сан-Марино, продовжують жити на Апеннінському півострові своїм життям. У кожному зубожілому містечку з населенням більше 500 чоловік – не тільки своя, не схожа на інших історія, а й свої архітектура, кухня і діалект.

13. Великі ж області і міста (типу Тоскани, Лаціо, Калабрії і т. д.), крім усього іншого, мають стійку репутацію, щодо характеру їх мешканців. «Звичайно, вона тобі не подзвонить, вона ж з Венеції», «Він не сумний, він просто з П’ємонту, там усі-такі», «Це вульгарний і споживчий журнал, його ж випускають в Мілані!» – У таких судженнях, з точки зору італійців, логіка 100-процентна.

14. Тому два незнайомих італійця, зустрівшись, насамперед з’ясовують, звідки кожен з них (якщо відразу не здогадалися за зовнішнім виглядом і діалектом), і навічно приклеюють до співрозмовника відповідний ярлик. Як би італієць не вів себе надалі, для іншого італійця він назавжди буде не «Паоло з фінансового відділу» або «Паоло, який розлучився», а «Паоло-болонець».

15. Думаю, вас вже не сильно здивує, що за жителями різних міст закріплені певні імена. Людина на ім’я Паскуале або Дженнаро зі стовідсотковою ймовірністю неаполітанець. Дівчина на ім’я Пріска або Лавінія може бути тільки з Риму. Є, звичайно, і загальноітальянські, географічно нейтральні імена типу Франческо або Маріо, але справжні патріоти свого району називають своїх дітей іменами, традиційними для даної місцевості.

16. Як єдина нація італійці відчувають себе у двох ситуаціях – під час перегляду матчів чемпіонату світу / Європи з футболу та за кордоном (у складі тургрупи, шукає де б випити пристойний еспресо, або на прийомі в італійському посольстві перші 20 хвилин:).

17. Проте, загальні риси (принаймні, для більшої частини країни) є. Наприклад, просто приголомшлива інфантильність італійців. Італійці за великим рахунком – малі діти, дуже милі і забавні, але не очікуйте від них дорослих вчинків. Може, звичайно, у всьому винна система освіти і економіка. А може, й щось інше, не впевнений, що хтось знає причину:)

18. По-перше, більшість італійців так званого «generazionedi 1000 euro» («покоління 1000 євро» – мається на увазі нинішня середня зарплата, на яку може розраховувати молодь) живуть з батьками до 35-40 років, і це вважається нормальним! Покинувши-таки отчий дім, селяться де-небудь поблизу, а частіше залишаються в тому ж будинку, а мама продовжує прати й прасувати їм сорочки, забиратися і приносити їжу.

19. Зауважу, до речі: самий священний людина для кожного італійця – це mamma, особливо, якщо знати, з яким придихом вони це слово вимовляють. Що не дивно, враховуючи попередній пункт:)

20. По-друге (повертаючись до інфантильності), закінчувати інститут в Італії прийнято після 30. Якщо якимось дивом ти встиг це зробити раніше, будеш вважатися чи не вундеркіндом.

21. Взагалі, поняття «молода людина» дуже розмите. Молодими людьми називають десь до 35-40 років.

22. Одружитися до 25 років взагалі вважається дурістю. Перед тим, як оформити відносини, пари багато років зустрічаються. Якщо ж шлюб виявився невдалим, просто розлучитися не вийде – на «подумати» дається три роки, шлюборозлучні процеси можуть тривати до 10 років.

23. Ще одна мила риса. Італійці не розуміють фрази «не сиди на сходинках – застудити». Для них це звучить так само смішно, як для нас дитяче «мама, не кури – ноги відваляться». Потім багато хто мучаться радикулітом. Nocomment.

24. Італійці дуже розсіяні. Дуже. Забути валізу в готелі або де-небудь в аеропорту – це в порядку речей.

25. Італійці, будучи в принципі народом веселим і життєрадісним, мають дивну звичку впадати в меланхолію, якщо на вулиці похмуро і йде дощ. А ще вони панічно бояться холоду. Погана погода на повному серйозі засмучує цих чутливих громадян з тонкою душевною організацією:)

26. Ще одна характерна риса італійців – просто жахлива повільність і тотальний расслабон. Національний девіз італійців – вираз «piano-piano», що означає «потихеньку», «без поспіху». І це стосується величезної кількості речей.

27. У них вроджена нездатність до швидкого прийняття рішень. А куди поспішати? Це ж так складно – відразу щось спланувати і вирішити. Тому дуже часто, збираючись повечеряти, італійці призначають зустріч не безпосередньо в ресторані, а де-небудь на вулиці – щоб вирішити, куди йти! Враховуючи їх постійні запізнення і звичку базікати не по справі годинами, в такий вечір ризикуєш залишитися голодним дуже надовго …

28. Пам’ятайте, що те, що самі італійці іронічно називають «salamelecchi» і «chiacchierate», а саме розлогі привітання, велика кількість вступних слів і пропозицій, сумніви і детальні описи не відносяться до справи подробиць, заходи здалеку, розтікання думкою по древу, мальовничі відходи в сторону від обговорюваної теми (в основному в напрямку теми їжі і тонкощів душевного стану мовця) і болісно довгі прощання – настільки ж невід’ємна частина розмови, як і власне суть розмови, яка, як бачите, за всім цим частенько втрачається;)

29. Типовий для українських емігрантів випадок: домовилися зустрітися в барі великою компанією близько 20:00 і піти на дискотеку. Українська частина приїжджає в 19-45. Італійці починають дзвонити в 20:30 і кажуть, що трохи затримаються. По факту, це означає: хтось базікає з друзями на вулиці, а хтось ще не прийняв душ. Приблизно до пів на десяту починають під’їжджати люди, а всі разом збираються до одинадцяти. До дискотеки йти хвилин п’ять, не більше, але вся компанія потрапляє туди вже ближче до дванадцяти. Головне, що НІХТО з цього приводу не париться.

30. До «piano-piano» я б відніс і італійську бюрократичну махину. Українську людину не здивувати гігантськими стовпотворінням, зайняттям черги в 4 ранку, графіком роботи «четвер з 10 до 12» і нескінченної біганиною з однієї контори в іншу.

31. Потрібного документа доводиться чекати іноді РОКАМИ. Випадки, про які я чув – пермессо (вид на проживання) – півтора року, диплом про закінчення університету – 4 (!!!) роки, закордонний паспорт для дитини – 12 років.

32. Загалом, у українців (особливо київлян) при попаданні в Італію час від часу з’являється непереборне бажання натиснути на клавішу прискореної перемотування.

33. Йдемо далі. Має місце повальне небажання неіммігрантів працювати на некваліфіковану роботу. Кваліфіковану роботу знайти складно.

34. Межа мрій – влаштуватися на роботу до якого-небудь свого родича і отримувати ті самі 1000 євро, особливо не напружуючись. Власне, вважається нормальним, коли, отримавши посаду гендиректора, італієць призводить до фірми всю свою рідню.

35. Магазини працюють до 19:30, маючи при цьому обідню перерву з 12 до 16. У суботу у більшості магазинів укорочений день. У неділю – вихідний. Кажуть, в Мілані є магазини, які працюють у неділю. Це дуже нетипово для Італії.

36. А ось що типово, так це відповідь на моє запитання «Чому магазини не працюють в понеділок?» – «Тому що продавці відпочивають після неділі».

37. Метро в Римі невелике – всього дві гілки (в Мілані – три), одна з яких працює до 21:00. Метро досить скромне, київляни б навіть сказали «убоге». Всі вагони змальовані графіті.

38. Римляни скаржаться на роботу автобусів, які часто запізнюються, а буває, взагалі не приходять. Страйки, які проходять тут чи не щотижня, можуть на півдня заморозити роботу громадського транспорту.

39. Хоча, наприклад, нічні автобуси, які вас довезуть до будь-якого району Рима, – це така розкіш, про яку в рідному для мене Києві можна тільки мріяти;)

40. Але продовжимо про італійців. Ставлення до туристів йде рука об руку з гіпертрофованим містечковим патріотизмом і прославлянням власної малої батьківщини, наскільки б малій за розміром вона не була.

41. Переїжджають з міста в місто рідко і неохоче. Про те, щоб звалити за кордон, я жодного разу розмов не чув. Тим не менш, за кордон їдуть.

42. Більшість італійців іноземних мов не знають, і вивчати їх вперто не хочуть. Українські іммігрантки, наприклад, не можуть змусити своїх чоловіків навчитися хоча б елементарно висловлюватися по-українськи.

43. Хоча потрібно віддати їм належне – в дитинстві італієць освоює фактично дві мови: рідна діалект (з пелюшок) і літературна італійська в школі.

44. Все це разом породжує, на жаль, небажання італійців дізнаватися інші культури. Дійсно, коли твоє містечко (з відповідним набором на додачу – футбольна команда, діалект, пейзаж і місцева кухня) для тебе найвищий еталон і предмет гордості, то логічно, що інші міста та країни для тебе автоматично знаходяться на більш низькому рівні.

45. Італієць подорожує тільки для того, щоб переконатися, що його рідний Барі набагато краще Нью-Йорка, Барселони або Марракеша. Культурні пам’ятки інших країн італійців бавлять, але ніколи не викликають побожного трепету. Фраза екскурсовода «Це найдавніша церква в місті, їй 500 років» або «Це найбільша картинна галерея в країні» викликають (небезпідставно, втім) у італійських туристів поблажливу усмішку і пропозиція екскурсоводові з’їздити в Рим чи Флоренцію.

46. Самі італійці кажуть, що туристичні послуги в їхній країні занадто дорогі і неякісні, і багато хто воліє відпочивати в Хорватії, Єгипті і тропічних країнах.

47. У всіх італійських кінотеатрах посередині фільму включається світло, фільм обривається на півслові і на екрані виникає напис «Intervallo». П’ятихвилинну перерву.

48. Є певний клас медіа-персон, які називаються «Велінов». Це красиві дівчата, які на різних ток-шоу працюють асистентками – підносять учасникам воду або потрібний реквізит і періодично, коли ведучий оголошує перерву в дебатах, вони виходять на сцену і танцюють. Професія Велінов вважається однією з найпрестижніших, і більшість італійських дівчат на повному серйозі мріють про долю голоногої танцюючої німфи телеекрану. Їх життям цікавляться жовті видання, їх обожнюють, на них одружуються знамениті футболісти.

49. Італійські чоловіки мають хороший смак і завжди стильно одягаються, благо в Італії на це є всі можливості.

50. Всі вікна оснащені віконницями, які на ніч глухо закриваються. Причин багато – це і економія тепла, і занадто близьке розташування будинків один до одного, і звичка засинати з наглухо закритими вікнами, і типово італійське «так прийнято».

51. Парадокс, але українці, які живуть в Італії мерзнуть у своїх квартирах: і в Мілані, і в Римі є центральне опалення, але за законом, будь то центральне чи ні, температура в будинку не повинна перевищувати 22 ° і опалення можна тримати включеним не більше визначеної кількості годин на день. І кожен кондомініум вирішує, які це будуть години (наприклад, 6-9 і 17-23). По факту, температура в +15 в італійському житло – це норма.

52. В Італійських ВУЗах немає кампусів і общаг – все знімають житло як можуть.

53. Спіймати таксі або попутку нереально.

54. Багато італійців забобонні. Яким чином наявність усіляких «магів» і повальний католицизм поєднуються – одному Богу відомо.

55. В Італії нещасливе число – 17.56. Фортепіано по-італійськи звучить як «пьянофорте».

                  2.      РОДИННЕ СВЯТО 

Ведучий

Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік!

Ведуча

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Зустрінемо хлібом,

Любов'ю і миром!

Україно! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий. 

Ведуча1: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку  землі, солов`їна пісне
 
Українці – то є назва  славного народу,
Україна – то край славний, аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний, і степи, і гори,
І як мені Україну щиро не кохати,
Мене ненька по-вкраїнськи вчила розмовляти!
 
Ведуча2: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
Ведуча1: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і  працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти  до української спадщини повертається до традицій свого народу.
Ведуча 2 Що таке Україна? За віконцем калина,
тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата, під тополями хата,
Під вербою криниця, золотиста пшениця.
Серед лугу лелека і діброва далека.

Ведуча 3 . Дорогі друзі! Всі ми з вами добре знаємо, що традиції і звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а й в його історичному минулому.   В усіх народів світу існує повір'я, що той хто забув звичаї батьків, карається людьми і богом. І він блукає по світі, як блудний син, ніде не може знайти собі притулку.

Ведуча 4. Із прадідівських часів до нас прийшли пісні, думи, легенди, народні обряди, звичаї, традиції. Багато століть  ми  чуємо їх відгомін, заворожуючий  голос далеких предків. Були часи коли Україна втратила волю. Забороняли українську пісню, нищили народні звичаї і обряди – всю українську культуру. Та народ виборов українську державу, відновив культуру. То ж сьогодні ми запрошуємо вас на декілька хвилин поринути в глибину віків, згадати про гостинність українців, їх щедрість і доброту.

Українські вечорниці

Починаєм у цей час!

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

Хай дзвінке вкраїнське слово

Пружно рветься в небеса!

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Обійдіть весь світ безмежний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб пісенний

Як у нас на Україні!

Виходить господиня з дочкою.

Господиня. Щось у нас і людей немає і дівчата на вечорниці не йдуть , та й хлопці забарилися.  А що я любила ці вечорниці. Колядуєш , бувало, цілу ніч, бігаєш, штовхаєшся, замерзнеш було як цуцик. Але за сміхом та жартами морозу не чуєш. А зберемось в кого – небудь,  то хата ходила ходором. Як тільки стіни витримували…

 (Чути голоси  і стук)

Дівочий голос: Тітіонько Маріє! Чи не пустили б ви нас сьогодні на вечорниці?

дівчина (кланяється господині). Добрий вечір у вашій хаті! Ой веселі вечорниці у нас на Україні, чули, будуть вечорниці і в оцій хатині.

Мати.  Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!

             Щиро просим в нашу хату

             І привітну і багату.

             Від зірниці до зірниці

             Хай лунають вечорниці!

 2- га дівчина.            Гей на наших вечорницях

                                     І сумний розвеселиться!

                                     Співи, танці, небилиці—

                                     Гарні будуть вечорниці!

3-я дівчина.               Стрічайте нас пирогами

                                     Білими, смачними,

                                     Бо прийшли ми із піснями

                                              Дзвінко – голосними

Мати. Проходьте, проходьте, тільки з піснями, танцями, з музиками і хорошим настроєм. Я вже зачекалася на вас…                                                                                                                                         

Донька. Мамо! Гості вже в хаті і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито,зелене...»                                                                                                                                                  

Мати : А давайте заспіваємо  Пісня «Зеленеє жито…

4 – а дівчина. Станем, станем, заспівєм

                          Все, що тільки знаєм.                         

Мати: Милості просимо на наші вечорниці гості наші. Розважайтеся піснями. Танцями. Гумором та веселим сміхом.                                                                                                                                         

  (Дівчата сідають по кругу і починають вишивати . За вишиванням ведуть розмову)

1.    Дівчата, а що мені в неділю було! Пішли ми з батьком на ярмарку. А я все роздивляюсь на всі боки та й роздивляюсь, а батько питає «Чого це ти все оглядаєшся ?». А я йому «Шукаю хорошого для тебе зятя, тату»

2. Ой, дівчата, хоч би швидше заміж вийти, а то так набридло вже чепуритися.

3.    А я оце нещодавно зайшла до магазину. Запитую продавця: «Скажіть,  Скільки ця тканина коштує?», а він мені :»Дуже дешево, поцілунок за метр»

4.  А ти йому?

5. Я відповіла – беру три метри. Ось адреса, приходьте, моя бабуся буде з вами розраховуватися - тканина для неї.

Господиня. Ой дівчата, як гарно ви всі вишиваєте. Настя сьогодні вишиває бачу гладдю, а Ліза з Катрусею – косим хрестиком. А ось бачу дівчата вишивають рушниковими швами і мережкою. І всі сьогодні вишивають рушники, а що ви знаєте про рушник?                                      

Ведучі . Відродження культурної пам'яті народу є український рушник. Традиційно з рушником вітали появу дитини в родині, з ним зустрічали дорогих гостей його дарували старостам і зустрічати молодих після шлюбу. З ним збирали в дорогу чоловіків та синів. Проводжали людину в останню путь.

Ведуча1. - Рушник в Україні завжди був символом гостинності, на ньому підносили давню слов'янську святиню — хліб і сіль.- Він був і є взірцем людської працьовитості, адже за кількістю та якістю рушників в оселі складається певна думка про господарів, а особливо про господиню.- Двічі на рік прикрашати житло рушниками — це  на Різдво і Пасху.

Ведуча2.   В народній пісні мати навчає дочку: «Тримай хаточку, як у віночку  А рушник на кілочку, Тримай відерця всі чистесенькі  І водиці повнесенькі.

- У народі існує традиція: вишиваний рушник переходить від матері до дочки і стає сімейною реліквією. Український рушник не раз в своїх творах оспівували поети і письменники.

(Виконується пісня А.Малишко «Пісня про рушник».)

Дівчина: А де ж це наші хлопці? Щось вони забарилися

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула». Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата, Та вам, молодиці,                                                                                      Чули ми, що в цій хатині  Будуть вечорниці. 

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

1 хлопець. Що дівчата невеселі? Чому пожурилися?

2 хлопець. Мабуть вас розвеселити нам зараз судилося.

(Гуморески хлопців)

Господиня . Думи в нас притомилися  ніжки до танцю самі попросилися                                   гей музики , гарно грайте, серце наше звеселяйте

Хлопець: А ну, вжарте, музики, в дівчат  нові черевики                                                                    Всі до танцю, веселіше  Не шкодуйте підошов.                                                                             
       
Танець

3 хлопець: дівчата, а відгадайте загадку.                                                                                                Химерний, маленький, бокастий, товстенький.                                                                                    Чимось смачним напхався, в окропі скупався.

4 хлопець: дівчата, так будуть сьогодні вареники?

Дівчина. Будуть, будуть вареники, але тільки тоді, коли ви нам щось про них розкажете.

Ведуча 3. Вареники на столі укра­їнців — це домашнє урочисте застілля, затишок і тепло домашнього вогнища. Ця страва завжди доречна — і в піст, і у свято. І на сході, й на за­ході, і на півдні та півночі України — всюди гостя зустрінуть вареничками. «Вареники на стіл — біда за поріг»,— каже народна мудрість.

Ведуча 4 А вже начинок для вареників не перелічити. Із сиром, м'ясом, капустою, карто­плею, вишнею — це традиційні начинки. Такі варе­нички варять по всій Україні. Але є й особові рецеп­ти. На Поліссі відомі вареники з гречаною кашею, сухими грушами, ягодами чорниці. У Причорномор'ї гостей пригощали варениками з рибним фаршем. А в Західній Україні ґаздині подавали на стіл «шля­хетні» вареники — з телячою печінкою, перекруче­ною з салом, цибулею та перцем.

Ø  Читання гуморески

ВАРЕНИКИ-ВАРЕНИКИ

Сидить москаль на прилавку,Прищурює очі...

Так і знати: москалина Вареників хоче.

Хоче бідний вареників, То й ніщо питати!

Та тільки їх по-нашому Не вміє назвати.

«Хазяюшка, галубушка! —Став він говорити. —

Свари-ка мне вот энтаво!..» «Та чого зварити?..»

«Да энтаво... как, бишь, ево У вас называют?..

Вот, что, знаешь... берут тесто, Сыром накладают...»

«Та бог його святий знає, Що вам, служба, гоже!..

Тісто сиром накладають... То галушки, може?..»

«Не галушки, не галушки, Я галушки знаю...

Свари-ка мне, галубушка... Все, бишь, забываю...

Уж с глаз долой, так с памяти!.Вот энтакой бес-то!..

Да знаешь ли, энтак сыр-то, А на сыре тесто!..»

«Та бог його святий знає І добрії люди!..

Сир у тісті?.. Хіба, може, Чи не пиріг буде? »

«Да не пирог, голубушка..Экая досада!..

Да знаешь ли, туда масла Да сметаны надо!..»

А вона-то добре знає, Чого москаль хоче...

Та чекає барабана, За ким затуркоче.

Як почула барабана..Слава тобі, боже!

Та й говорить москалеві:«Вареників, може?..»

Аж підскочив москалина...Та ніколи ждати.

«Вареники-вареники!» —Та й пішов із хати.

Ведуча 1. «Панами на всю губу» по­чувалися вареники на столі. Недарма в народі про багату, веселу людину казали: «живе, як вареник у маслі». І дійсно, варенички люблять поливку. «Вареник без поливки, що церква без хреста». По­ливка була різною. Це і сметана, і смажена цибуля зі шкварками, і масло. «За те ми вас, вареники, величаємо, що в сметану вмочаємо»,— жартують українці. Великого пана цяці — так називали вареники з ягідною начинкою. Вони потребують особливої поливки, скажімо, меду або фруктового сиропу.

Ведуча 2. Жодне свято в Україні не обходилось без вареників. До Святвечора — пісні з картоплею та капустою чи грибами. На щиру Масляну — із сиром та маслом. На веселі моло­діжні посиденьки на свято Андрія — з «пхиком» або «пирхуни». Ліплячи вареники для парубків, дівчата у дві-три варенички загортали пісок, бо­рошно, вовну.

У деяких наддніпрянських селах «варениками» називали останній день весілля. Гостей частували варениками з картоплею, сиром та капустою.

Ведуча. Що ж, дійсно «варенички непогані, варенички у сметані». Чим порадують нас госпо­дині цього столу?

Дівчата:

Ой, вставали раненько, Картоплю варили, До вечора вареників З нею наліпили,Наварили вареників Для гостей хороших. їжте, їжте вареники,Гості наші любі,Вони трохи гаряченькі,Не попечіть губи. А вже ж у ті вареники Картоплі напхали Ще й перчиком притрусили, Там його немало.В череп'яну макітерку  Ми їх положили Олійкою з цибулькою Добре помастили.їжте, їжте, гості любі, Рахувать не станем Може, кому буде мало, —Ми іще добавим.А вже ж у ті вареники Картоплі 

(Господиня запрошує гостей до столу пригощатися варениками)

Свято продовжується українськими піснями та гуморесками.

Ой, вставали раненько, Картоплю варили, До вечора вареників З нею наліпили,Наварили вареників Для гостей хороших. їжте, їжте вареники,Гості наші любі,Вони трохи гаряченькі,Не попечіть губи. А вже ж у ті вареники Картоплі напхали Ще й перчиком притрусили, Там його немало.В череп'яну макітерку  Ми їх положили Олійкою з цибулькою Добре помастили.їжте, їжте, гості любі, Рахувать не станем Може, кому буде мало, —Ми іще добавим.

 ( Господиня запрошує гостей до столу пригощатися варениками)

 3.           Тема: «Моя родина – частинка України»

 

Мета заходу: Виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися, рідну оселю. Формувати почуття обов‘язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це Одне ціле, це частинка нашої держави.

                         

Хід заходу:

УЧНІ:

Сьогодні у цій залі свято,                                                                                                 

ми дуже раді всіх вітати!
І сподіваємось, що кожен
для себе щось узяти зможе.

Хтось настрій добрий запозичить,
бо посмішка усім нам личить.
Хтось – слову доброму зрадіє,
бо про добро усі ми мрієм.

Та починати вже нам час,
сюди запросили ми вас
Аби всі разом у дружнім колі,
В домівці нашій – рідній школі –
Сердечно й щиро привітати

Сьогодні ми зібралися на свято,
До нього готувалися усі.
Щасливі, що у залі мами й тати,
А також ще й бабусі й дідусі

Хай це родинне свято в нашім класі
Ще більше здружить і зріднить всіх нас,
Бо найщасливіша у світі та людина,
Що друзів має поряд, повсякчас.

 Родино, дорога родино!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім ніжнім слові,
Як з батька щедрої руки!
Отож зібралися ми нині
На святі нашім гомінкім,
Щоб поклонитися РОДИНІ
І побажати щастя всім

(Звучить народна пісня « Одна родина «)

Батьки і діти, діти і батьки.
Нероздільне й одвічне коло,
Ми засіваємо життєве поле,
І не на день минулий – на віки,
Бо наша кров пульсує в їхній долі.
Батьки і діти, діти і батьки.

Вчитель: Із перших днів нашого життя нас завжди опікують тато й мама. Вони нам співають колискові, вчать ходити, вимовляти перші слова, взувати черевики, защеплювати ґудзики. Кожній нашій перемозі батьки безмежно радіють. Мати – привчає нас до роботи і акуратності. А батько до господарства і спритності. І де б ми не були, завжди повинні пам‘ятати про своїх мамусь і татусів. Прийти, допомогти їм, поговорити з ними, притулитись до їхніх натруджених рук.

Якби зібрати всі слова земні,
Ми б вибрали прості і невисокі
Щоб ваші дні трояндами цвіли,
Щоб не були в житті ви одинокі

Хай не спішать літа вам на поріг,                
 Хай повсяк час здоровя прибуває,
Ми ніжно любим вас і від душі
Всього найкращого бажаєм.

 Дорогі наші мами татусі, бабусі дідусі, братики сестрички і всі наші гості. Сьогодні ми з вами зібралися на свято Родини. Сім’я – ось та пристань і гавань, звідки ми виходимо у широкий світ ім’я якому життя. Прекрасно коли в сім’ї панують злагода, взаєморозуміння, повага.

Вчитель: Родина сім’я – це найдорожче для кожної людини у сім’ї діти вчаться добру, вчаться шанувати свій рід, свою землю,берегти пам’ять свого роду. Родина це не тільки рідні родичі адже родина, до родини – це народ. Ми українці народ, який складається з родин великих і малих, дружніх і працьовитих.

 Мамина пісня, батьківська хата, бабусина вишиванка, дідусева казка – все це наша родословна пам’ять, наші символи, наша історія, у сім’ї повинні любити одне одного, повинна панувати атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, в цій сім’ї ростуть щасливі діти,а які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими?

 Ми раді з вами зустрітися на нашому родинному святі. Низько вклоняємося і дякуємо вам за те, що ви прийшли на свято. Серед наших гостей – родини з різними сімейним стажем. З різною долею. Тож зберемо воєдино всю "свою родину”.

УЧНІ:

Гостей дорогих Ми вітаємо щиро
Стрічаємо з хлібом. Любов’ю і миром!                 

 Для гостей відкрита Хата наша біла

Тільки б жодна кривда В неї не забігла

Хліб ясниться в хаті, Сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, Щоб жилось у мирі.

Ми до батьків сказати хочем слово
Сповнене ніжності й любові
Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і добра.
Без батькової строгості і жарту,
Без нашого родинного тепла.

(звуч. Пісня " Родина родина - від батька до сина ”)
(Учениця в укр. вбрані виносить хліб, кладе його на стіл)

Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла , щастя,радості, душі, милосердя і доброти! Від народження дитини? Про що видумали коли вперше вам принесли ваше дитятко? Гадаю, що не помилюся коли скажу,відповівши за вас, що почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, Переповнюють батьків у яких народжується дитина. Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любо’ю, потім – з гордістю, а далі з надією. Зростають діти – стають старшими Батьки. Це неминуче це – як невблаганний час.

 Хочеться,щоб кожен із нас шанував своїх батьків, розумів їхні мудрі поради, думав про них,був поруч у скрутну хвилину. Відгукувався на кожен поклик.

 Як мені вас не любити.
Рідний батьку, нене!
Таж ви мене згодували
І дбали про мене.
Таж ви мне згодували
Щирими руками,
Ой, нема то ніде в світі.
Як в батька і в мами.
Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Але так ніхто на світі.
Як вони не любить.
Дай же. Боже, щоб я виріс.
В школі гарно вчився.

Вчитель; Так,  батько й мати – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Тому й зібралися сьогодні на родинному святі, яке має таку гарну назву “Шануй батька й неньку”. Щоб у нашому шкільному родинному колі відчути тепло, ласку, строгість, увагу найрідніших вам людей – тата й мами. Бо в народі кажуть: “Хто батьків має, той в добрі зростає”.
Перше слово, яке діти вимовляють в усіх країнах світу, це слово “МАМА”. І не даремно, бо першою людиною, яка схиляється над їх колискою, є мама.
До речі, у багатьох мовах світу слово “мама” починається літерою “М”.
Діти.
- Мама – румунська, російська, українська,
- майка – болгарська,
- матка – польська,
- містер – грецька,
- медер – шведська,
- мадре – іспанська,
- муттер – німецька,
- мам – португальська,
- мазер – англійська.

Ненька, матуся, мамуся, мамка, мамочка. Все найкраще увібрало в себе це дивовижне слово.- Мати... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, від рідної неньки.

Мати – берегиня роду,домашнього вогнища сама вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в житті розладнується. Мама – наше довідкове бюро і швидка допомога, скринька добрих порад. Перше слово, яке дитина промовляє, це слово мама. Мама вчила вас робити перші кроки, вимовляти перші слова.

 Чи є в світі що світліше, як мамині очі?
Які зорять за дітками вдень і серед ночі.
Чи є в світі що світліше, як серденько мами?
Яке б’ється для дитини днями і ночами
Чи є в світі що миліше, як мама кохана,
Яка робить для дитини з вечора до рання.

А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?
Бо серце нам дала також наша ненька
Я знаю, тим серцем ми маємо жити
І Бога і маму і край свій любити.

Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,
Ти мене ще змалку звичаю навчила
І щодня навчаєш як любить родину,
Мову нашу гарну, рідну Україну!

 Перше наше усвідомлення себе в житті – це відчуття материнської турботи. Дитина через матір сприймає весь світ, а яким він побачить його – визначить її серце і любов. Мати вчить дитину розуміти любов, як добро, як вчинок на благо інших.

Скільки в мами сонця, щирого тепла
Скільки, в мами радості. Щедрого добра
Всі ночі не спала – сон наш берегла
Ніжне своє серце і тепло дала.
Як нам не любити неньку дорогу?
У душі матусі почуттів глибінь,
У руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця

 Матері… все життя дивляться нам услід , вирядивши в люди, так і стоять на початку всіх наших, доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя, чекають від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо і в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили на своїй землі.

 Стоїть на землі мати – вища і святіша від усіх богинь.
Стоїть мати і молиться за народ, за своїх і чужих синів і діточок, за нас із вами. І перші слова іі молитви ! “Пошли, Боже, діткам щастя і здоров’я, віру в завтрашній день, людяність ім. пошли і милосердя доброти їхньому серцю, світлого розуму голові, дай їм бажання працювати примножувати багатства роду, не зазіхаючи на чуже добро, не кидаючи рідну землю ” Чуєш молиться мати не за себе, а за вас,тому, що вона – Мати.

                                                        Учениця

           Молитва за маму

                                                Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

(пісня “Моя мила мама ” С.Михайлов).

Люба наша мамо,калиновий цвіте,
В тобі, рідна неню,весь наш білий світ.

Ти наш скарб найбільший,ти наш цвіт живий,
Ти наша перлина,образ дорогий.

Пробач мені,лелечко, мамо,
Провини дитячі мої,
Люблю я тебе, моя рідна, Ласкавії  очі твої.

Пробач мені рідна, хороша.За біль що тобі завдала,
Хай в косах не віє пороша,А квітами квітне весна.

Як виросту, мамочко мила,Дороги твої я встелю,
Квітками з весняного дива, За ласку й турботу твою.

В нас мами всі чудові, молоденькі,
Красуні всі, чарівні, як весна.
Ми любимо усіх вас дорогенькі,
А зараз для вас пісня хай луна.

Вчитель; Дедьо, батько, тато, татко, татусь! Чому татусь? Легенда розповідає так: “давно колись до молодої матері навідувалась лісова царівна Леля, бо полюбився їй синочок на ім‘я Тато. Гарненький хлопчик привітно посміхався до лісової красуні, і та подарувала йому пісеньку “Татонько, татонько”. Виріс хлопчина у статного парубка. З‘явилися у нього свої діти, їх Леля навчила кликати свого батька: “тато, татусь, таточко”. Чи справді було так чи ні, але всі українські діти з давніх-давен кличуть батька татком, таточком, татусем.

Батько; тато... Суворий, вимогливий, а його любов до нас, дітей, стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не знала. Стриманість батьківської любові відбилася у прислів‘ях.

Батько в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово –це закон.
Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї,зразок для своїх дітей.
Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною . справедливою,
щоб був мудрим і мужнім.

 Ми добре розуміємо, що хоча ззовні наші тати часом суворі, вимогливі, але в своїй душі вони добрі ласкаві та ніжні, як мама. Це іхня чоловіча вдача не дозволяє їм показати себе. Батькова любов до нас стримана, недарма у народі кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою і є батьківська любов.

 Дорогий. хороший,рідний тато,

Кращого від тебе не знайти.
Дорогий, хороший, рідний тато,
Як чудово, що у нас є ти.

Усе в житті міняється і в’яне,
Усе мина, відходить на завжди.
Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне
Лиш татові слова зі мною на завжди.

Усе що є в житті, то долі повеління,
А все, що є в мені, то батькове учіння.
Від батька в мене є терпіння і удача,
І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.

Люблю усе живе, що квітне і буяє,
Це батьку, мабуть, я також від тебе маю.
Ти передав мені усе, що сам умієш,
І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

Життя іде – бреде, квітує і згасає,
Науку цю твою я завжди пам’ятаю.
Нехай ідуть роки. І дні у млі згасають,
А ти для мене є теплом землі – я знаю.

Твоє добро святе і людяність велика,
І відданість землі і совість у душі
Це те усе в тобі за що я поважаю.
І голову свою в уклін тобі схиляю.

(пісня про батька )

Татку, любий татку,
Соколоньку ясний,
Який ти нам добрий
Який ти нам красний!

Можу я маленька., цілий світ сходити,
Море переплисти, в небо полетіти,
Та знайти не – знайду такого словечка,
Щоб виказати татові всю любов сердечка!

Де знайти співачку, аби оспівати,
Де ті фарби взяти, аби замалювати?
Хоч би я співала краще за пташатка,
То не виспіваю, як люблю я татка

Хоч би, як веселка, я всі фарби мала
Та любов до татка я б не змалювала.
Але є на світі і на теє сила,
Щоб любов’ю серця серденько сповила

За слова миліший, Кращий за малюнок
Буде поцілунок.

Нашим таткам милим

Вчитель:
Всі старанно готувалися до свята. Свою любов і повагу до вас, батьків, діти висловили під час проведення письмового конкурсу “За що я люблю своїх тата й маму, і хочу бути, як вони”.

Діти по черзі.
- Я люблю своїх батьків за те, що вони прикладають всі старання, щоб я росла вихованою, привчають вишивати і пекти. Я своїх батьків шаную.
- Мене батьки вчать добра, безмежно люблять і допомагають у навчанні.
- Я люблю свою маму за те, що вона добра, лагідна, смачну їжу готує, а тато вчить майструвати.
- Люблю маму за її ласку і смачну їжу. Тата – бо допомагає у навчанні.
- Я люблю батьків за те, що вони ласкаві, вміють простити мої провини, працьовиті і дбайливі.

- Мама вчить мене, акуратності, тато – спритності у роботі. Батьки хочуть, щоб я була щаслива й вихована.   Я  молю  Тебе  Боже  за  родину  свою.                                                                                                   .                                                                                                               Хай  ніщо  не  тривожить  нашу  щиру  сім`ю.              Хай  здорові  всі  будуть  кожен  день,  кожен  час.                                                                         Хай  не  заздрять  нам  люди,  й  не  клянуть  кожен  раз.

 Щиро  дякую,  Боже,  за  тепло  у  серцях. 

 Що  образи  спроможні  забувати  за  так. 

 Що  Ти  дав  розуміння  і  любов  у  сім`ї.

 Дав  нам  віру  й  натхнення,  і  слова  рятівні.

Що  підтримуєм  завжди,  коли  складно  в  душі

 Один  одного.  Справді,  то  є  дар  у  житті. 

 Я  молю  Тебе  Боже,  омина  хай  біда

 Нашу  хату,  і  серце  хай  буде  сповна

 Розуміти  щоденно  один  одного  так

 Ніби  разом  натхненно  ми  будуємо  дах,

 Нашу  стріху  від  лиха,  від  злих  язиків.

 Й  відчуваємо  втіху  від  залізних  прутів,

 Що  поставив  навкруги,  вберегти  щоб  від  зла,

 Обійшли  щоб  злі  люди  у  сто  верств  від  житла.

 Я  молю  Тебе  Боже  за  наш  скромний  дім,

 За  сім`ю  найдорожчу  у  прихистку  цім. 

 Дім  то  -  сховище  наше;  ми  -  найкраща  сім`я!

 Об`єднай  нас  ще  більше,  й  дай  нам  вічне  життя!